- 1. Чи можете Ви чітко означити своє місце у літературі?
Чи можна чітко означити своє місце будь-де? Певно, ні. Тому скажу штриховано. Десь колись дуже влучно зауважив відомий письменник Богдан Дячишин: «Я не в літературі. Я біля неї». Моя думка якоюсь мірою суголосна з цим твердженням. Достатньо того, що я причетна до літератури, до цього безмежного простору, в якому неможливо зайняти чужого місця, тому, мабуть, я на своєму.
- 2. Ставлення до клясики. Кого бракує у літературному обігу?
Для кожного покоління своє розуміння класики. Хтось із захопленням зачитується романами М. Стельмаха, а хтось каноном сучасної української літератури вважає О. Слоньовську, і найцікавіше, що перші і другі мають рацію. Для мене класика – це те, що ще здатне хвилювати, надихати та існувати поза простором. Кого бракує у літературному обігу? Напевно, не кого, а чого? Людей, які відносять себе до рангу «письменник/письменниця» достатньо, мало справжности, щирости та безпосередности.
- 3. Чи бракує Вам ринку продажу книжок та ринку авторського права в Україні?
Того й іншого предостатньо. На щастя, минули часи, коли омріяну книгу передавали з рук у руки, обмотуючи газетою в два шари і ховаючи на дно сумки, щоб ніхто не побачив, бо проблем не обберешся. Бракує вдумливого та вимогливого читача – це єдиний дефіцит, який ніяк не може забезпечити таке невтомне ХХІ століття.
- 4. Охарактеризуйте стан сучасної української поезії, назвіть імена.
На сучасному етапі українська література може зодовольнити смаки навіть найвибагливішого гурмана. Кожен шукає свого письменника, творчість якого, хоча б на йоту була наближена до його власної долі. Модерної поезії в літературному просторі не бракує. З’являються нові імена – і це добре, знаходиться й попит – і це куди краще. Особисто мене цікавить різна поезія, тому одним іменем обійтися важко: це і колоритно-гуцульська та яскрава поезія Власти Власенко та Іванки Стеф’юк; і глибоко філософська та космічна поезія Ярослава Ясінського; і навіть інколи брутальна та влучна поезія вже так званого бренду «Іздрик». І це далеко не повний перелік – це миттєва асоціація.
- 5. Охарактеризуйте стан сучасної української прози, назвіть імена.
Так склалося, що проза мені чомусь ближча, аніж поезія. Скажу направду, що своєї книги я ще поки не знайшла – і це добре, бо пошук «тієї, що змінить» куди більше розширює інтелектуальний горизонт, ніж кінцевий результат. Сучасна проза ступила на шлях проговорення власних травм та наболілого. Тішить, що українська література експериментує з жанрами і в її обігу з’являються яскраві психологічні детективи (Роксолана Сьома «Світи суміжні»), непогане фентезі (Галина Пагутяк), жіночі романи (Ганна Арсенич-Баран) та багато іншого.
- 6. Охарактеризуйте стан сучасної української драматургії, назвіть імена.
Це питання мені далеке, оскільки не пригадуються мені ні імена сучасних драматургів, ні п’єси, які б мені запам’яталися. Скажу одне, що в репертуарі нашого місцевого театру побільшало добротних п’єс експериментального плану, які мають свого глядача.
- 7. . Чи здатна українська література не просто вижити в лавині бездуховності, яка вкотре захопила спільноту, а створити індивідуальні стації спротиву?
Література, без сумніву, зможе подолати отой бар’єр, за яким бездуховність та безтілесність, а от чи зможуть це зробити письменники? Не відомо…Все залежить від того, чи ми творимо літературу, чи вона творить нас?
- 8. Яким Вам бачиться майбутнє української літератури?
Не скажу, що через кільканадцять років замість цукру до кави додаватимуть книжки, чи замість агітлистівок випадковому зустрічному впихатимуть до рук якусь тематичну книгу, а він, своєю чергою, не бігтиме до сміттєвої урни, щоб її викинути…Ні, звісно, це фантазії.
Надіюсь, що через кільканадцять років в книгарнях за книгами будуть такі черги, як на вулиці за кавою, надіюся, що побільшає якісної літератури і книжковий бренд складе гідну конкуренцію манікюрним салонам, дорогим ресторанам та модним бутікам. А сама література стане доступнішою, якіснішою та майстернішою…
Ірина ФОТУЙМА,
м. Івано-Франківськ.