ЩОДЕННИК КУХАРУКА

ЩОДЕННИК КОЧУКОВА

Україна
ІНФОРМАЦІЯ
Герб Прапор

Основні дані

Столиця:Київ

Найбільше місто:столиця

Державна мова:Українська

Гімн

«Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Приспів:
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду».
АР Крим Вінницька Волинська Донецька Житомирська Закарпатська Запорізька Івано-Франківська Київ Київська Кропивницька Луганська Львівська Миколаївська Одеська Полтавська Рівненська Севастополь Січеславська Сумська Тернопільська Харківська Херсонська Хмельницька Черкаська Чернівецька Чернігівська
ПАНОРАМА

Марія ГОНЧАРЕНКО: ЛІТЕРАТУРА ЗДАТНА ДО САМОВІДТВОРЕННЯ

Марія ГОНЧАРЕНКО: ЛІТЕРАТУРА ЗДАТНА ДО САМОВІДТВОРЕННЯ
проект Евгена Барана та Романа Кухарука СУЧАСНИЙ СТАН УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Чи можете Ви чітко означити своє місце у літературі?

Я - людина марґінесу. В цьому визначенні нема неґативу, є означення місця, затіненого, тут мені добре споглядати і працювати , це внутрішнє особистісне комфортне дистанціювання, з якого видно масштаб речей,  і це місце Тиші, де ти наодинці з Нею. Все, що я пишу, є споглядальним.

2. Ставлення до клясики. Кого бракує у літературному обігу?

Клясика - літературний чорнозем, необхідний для літературного процесу. В ній громадиться випробуване часом. Зараз, міркую, з того багатовікового сховища мають підніматися в обіг твори життєствердного героїчного характеру і, можливо, з елементами сміховинного жанру - так, "Енеїда" стала і є важливим компонентом творення нашої нації... нам не вистачає сучасного Степана Руданського... і точно не на часі "плакальна" література.

3. Чи бракує Вам ринку продажу книжок  та ринку авторського права в Україні?

Багатоскладникове запитання. Минулися часи тисячних  видань (але чи потрібні вони, чи не знецінюються такою "доступністю" самі твори ?..). Автори часто-густо видаються своїм коштом чи шукають собі мецената (мав би робити це його літературний агент). Проте, українська книга є, але ж тоді чому ринок продажу заповнений російськомовною літературою, більшість якої друкується в Україні - нонсенс. Тут точно необхідне втручання держави. Думаю, в ідеалі, видавництва мали б у собі сполучати деякі  функції літературної аґенції. Трохи таких видавництв є - наприклад, "Ярославів Вал", інше питання - існування мережі Літературних агенцій, в якій панує незанґажований літературний критик, яка "готує" майбутнього читача,..  і яка  б стала незамінною ланкою між автором і читачем.

Щодо "ринку авторського права" - з ним не стикалася, хоча проблеми були, та я їх залишала позаду, не вирішуючи - то були не мої гріхи.

4. Охарактеризуйте стан сучасної української поезії, назвіть імена.

Не пам'ятаю, хто сказав, що поезія - більше ніж література, та з цим твердженням я згодна. Поезія - річ універсальна - вона розлита в усьому. Її проявляють звуком (музика), фарбами (живопис), словом (література). І от коли всі ці три способи вираження збігаються в одному творі - то є Поезія, її автори - різні, несхожі.  Серед них - Дмитро Павличко і Микола Вінґрановський, Леонід Горлач, Володимир Базилевський, Олег Лишега, Микола Воробйов, Микола Семенюк, зовсім непрочитаний Ігор Маленький, жіночна до напівзвуку Ірина Жиленко, містична, з голосом правіків Раїса Лиша, ... і зараз ми маємо потужних поетів молодшого покоління - не називатиму, хай мужніють...

5. Охарактеризуйте стан сучасної української прози, назвіть імена.

Це величезний материк, різнобарвний, багатоголосий. Цікавим є все. Окремо виділяю  химерну прозу Олександера Ільченка, Василя Земляка, Валерія Шевчука, Євгена Гуцала, Дмитра Білого. Ціную історико-біографічну прозу, яка створює своєрідну реперну сітку нашої культури - це твори Богдана Гориня, Михайла Слабошпицького, Василя Шкляра, Романа Коваля та ін.

6. Охарактеризуйте стан сучасної української драматургії, назвіть імена.

Я мало знаюся в сучасній українській драматургії, спорадичне читання деяких творів не дозволяє мені зробити узагальнення, але ж скажу: цікаво було нещодавно читати  драматичні поеми-лібрето з нашої історії Софії Майданської;  п'єсу, рясно пересипану буковинським діалектом Романа Кухарука... це динамічні тексти, і я відчувала себе вже зацікавленим глядачем у залі. Подумалось, був короткий золотий час в історії нашої драматургії - тандем  Леся Курбаса і Миколи Куліша, і зараз, можливо, не вистачає таких талановитих  тандемів - режисера і сценариста... 

7.  Чи здатна українська література  не просто вижити  в  лавині бездуховності, яка вкотре  захопила спільноту,  а створити індивідуальні стації спротиву?

Українська література - це Атлантида. Квітуча. Не затоплена, та мало знана нами самими. І добре вже те, що окремі автори перекладені й відомі світові.

Величезна літературна спадщина від найдавніших часів, думаю, свідчить про її безперервний розвиток. Незважаючи на часи пригнічення, стагнацій, лихоліття вона встояла і збереження мови чи не головний доказ цього; в усі ці часи літературна традиція не обірвалась. Бувало, письменник ціною свого літературного життя рятував саму можливість існування української літератури. Приклади на поверхні, найближчі нам - Павло Тичина, Максим Рильський, Микола Бажан.

Чи здатна українська література "створити індивідуальні стації спротиву?" - Не знаю, можливо, якщо українську літературу сприймати як відображення Хресного шляху нашого народу, то окремі твори стануть ними. Література сягає тонких глибинних шарів людської свідомости і, головне, література здатна на самовідновлення, адже вона не є наскрізно матеріальною субстанцією...

8. Яким Вам бачиться майбутнє української літератури?

Абсолютно світлим. Вона вже є світовим надбанням, та світові треба звикнути її "бачити". Тут потрібно праці перекладачів, літературознавців і треба мати своїх літературних емісарів в різних країнах, й це не під силу одиночному письменнику, це робота цілих інституцій, можливо, тут має брати участь і держава, бо насправді сАме мистецтво, усі його види, є досконалою її візитівкою.

Марія ГОНЧАРЕНКО.

м. Київ.