Спостерігаю, запам'ятовую, фіксую. Хто як проявляє себе. Щодня. Багато передбачуваних і очікуваних. Не шокують і не дивують. Усі, усі. Хто допоміг. Хто зробив ривок. Хто залишився. Хто зробив підлість. А хто затрусився за посаду-статус-крісло-вплив, показавши себе боягузливою шкурою на фоні вогню. Хто зайнятий-перезайнятий, так, що йому не до прохань про долю людини в біді, зате яскраві ролики штампувати не забувся, ага. Кажуть, історія пишеться глобально великими гравцями. Ні, дуже важливі сторінки зараз пишуться локально, на місцях, і отут ой як треба пильнувати. І ще. У мене було кілька розмов із людьми. З різними людьми, але сказане ними дуже схоже:я звідси не піду, тут моя земля, тут мої родичі (у когось ці родичі зараз - на руках), тут могили предків, тут усі дитячі спогади. Дякую, що ці розмови є, дякую, що ви є - такі. А все інше - це видно, і стане ще видніше. Знову повторю:прекрасно, що нині кожна "квітка" по-своєму розкривається.
Україна