560 ПЕРШУ КАВУ промодерував Варел Лозовий.

У шабат, як і годиться, слово надано ребе, себто Ігору Турову. І він прочитав двоє своїх поез.

Вадим Ксьондз прочитав доволі адекватні ритмічно речі.

Олена Соколовська озвучила кволу а неадекватну пародію на ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ. Без поваги.

Вася Духновський услід за жоною зачитав кілька поез.

Валентин Преус з Івано-Франківська. Читав своє.

Роман Кухарук захистив од нападок Сосюру (хоча за великим рахунком – ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ, по якій проішлися знічев’я потоптом), прочитав ТИ ЗНАЄШ ЩО ТИ ЛЮДИНА Василя Симоненка та ГОЛОС – вірш з епіґрафом з Симоненка – ХАЙ МОВЧАТЬ АМЕРИКИ Й РОСІЇ, КОЛИ Я З ТОБОЮ ГОВОРЮ. Сей виступ і отримав пакет духм’яних кавових зерен, офірованих уласником КУПІДОНА Федором Баландіним, на потіху дружини пана Кухарука Оксани Михальчук.

Юрій Базавлук запросив посполитих на 26 до КНИГОЛЮБА на свій вернісаж.

   http://www.nacija.com.ua/?country=ukraine&r=2&article=6699

Катерина Чайка прочитала два чудових віршів, один з яких мав не сподобатися товаришу Коцарєву. Але товариша Коцарєва хуй було.

Анна Трохименко уразила ребе у саме серце своєю м’яко кажучи неполіткоректною свиноґоґою. Але були і позитивні речі – алюзія на щойно написану картину, наприклад. «вибираю найбільшого члена». Сподіваємеся, же не партиї.

Дарина Пазенко з Кривого Рога прочитала поезії загиблого на війні з хуйлом Олега Клюфаса

https://www.victims.memorial/people/oleh-kliufas

Як на мене, се були найсильніші а художньо спроможні тексти на сій ПЕРШІЙ КАВІ.

Юрій Баланчук прочитав стих про війну а свій переклад на білоруську мову ЯБЛУКА ДОСПІЛИ Максима Рильського.

За те, же трійко поетів виходили пакурить на страшенний дощ не сраками уперед, гнівний Варел (майже як ГНІВНИЙ СТРАТІОН у Земляка) паабіцяу їм тії сраки пообтинати.

Хаха.

Повидиме.

Як писав колийся пародист на Андгюшу Вазнєсєнскава – ЄСІ ПТІЦЕ ОТРЕЗАТЬ ЖОПУ, АНА ЛЄТАТЬ НІ СМОЖІТ…

У ексклюзивному бліці нашому агентству вінер 560 ПЕРШОЇ КАВИ у Купідоні Роман Кухарук зауважив: «Дякую ребе за рецепт кошерної хріновухи. Божественний трунок. Се перше. Друге. Се не моя перемога, а перемога Ігора Мисяка, який загинув на війні з Хуйлом. Сподіваюся, скоро на фронтоні входу до КУПІДОНА з’явиться меморіальна плита на честь двічі вінера ПЕРШОЇ КАВИ».

Василь Велимчий