![[Vox.com.ua] Портал українця](http://www.vox.com.ua/button.gif){kind=small}
Системна криза державного нагляду в Україні: чому держава втрачає ефективність і довіру
В Україні після скасування прокуроарського нагляду у 2012 році склалася системна прогалина у сфері контролю за ефективністю управління державною власністю, підприємствами та сферою надання публічних послуг. Попри те, що певні функції нагляду було передано іншим інституціям, жодна з них не забезпечує системної, дієвої та відповідальної моделі контролю. Як наслідок, державні ресурси використовуються неефективно, зарплати топменеджменту часто перевищують ринкові межі, а суспільна довіра до державного управління знижується.
Сьогодні державні підприємства, які керують стратегічними активами — енергетикою, транспортом, зв’язком, оборонною промисловістю — функціонують за формою приватних акціонерних товариств, 100% акцій яких перебувають у власності держави. Утім, держава як акціонер втрачає реальні важелі впливу на їхню ефективність. Призначення менеджменту часто відбувається за політичними або неформальними критеріями, без належної оцінки компетентності чи доброчесності.
Аналогічна ситуація спостерігається у сфері публічних послуг. Попри позитивні зрушення у цифровізації, особливо у сфері адміністративних сервісів, освіти та охорони здоров’я, рівень якості й доступності таких послуг залишається нерівномірним. Громади не мають достатніх ресурсів для їх ефективного надання, а Міністерства продовжують грати надмірно централізовану роль без відповідальності за кінцевий результат.
Суттєвим викликом є також розрив між результатами роботи і рівнем матеріального заохочення управлінців. В Україні неодноразово фіксувалися випадки, коли керівники державних підприємств, які демонстрували збиткову або неефективну діяльність, отримували мільйонні премії або бонуси. Причиною цього є відсутність публічних індикаторів ефективності (KPI), незалежного аудиту рішень наглядових рад, а також неузгодженість між системою управління, бюджетування та контролю.
Після скасування нагляду прокуратури контроль за використанням державних коштів було передано низці інституцій: Рахунковій палаті, Держаудитслужбі, НАЗК, НАБУ. Проте жодна з них не здійснює повного циклу контролю: від виявлення ризику — до вжиття заходів. Держаудитслужба не має повноважень щодо притягнення до відповідальності. Рахункова палата працює виключно з коштами держбюджету. НАЗК зосереджене на питаннях декларацій. Антикорупційні органи реагують уже постфактум, коли завдано шкоди.
Для розвинених демократій така ситуація виглядає неприйнятною. У США, Великій Британії, Німеччині, Швеції функціонують системи парламентського та фінансового нагляду з реальними повноваженнями, відкритими звітами, інтегрованими аналітичними інструментами. Там заробітна плата посадовців та керівників державних установ жорстко обґрунтовується прив’язкою до результатів роботи, а механізми репутаційного тиску діють незалежно від політичної кон’юнктури.
В Україні натомість досі не створено жодного органу, який би забезпечував системну оцінку ефективності держави як менеджера. Це призводить до подвійних стандартів: з одного боку — гучні кампанії проти корупції, з іншого — безконтрольні витрати, неефективне управління і кадрова безвідповідальність.
Рішенням могла б стати інституціоналізація нової архітектури нагляду: створення незалежного органу парламентського контролю, аналогічного GAO у США, із повноваженням системно перевіряти ефективність державних підприємств, адміністрування бюджетних коштів, виплату зарплат керівництву, надання публічних послуг. Паралельно необхідне оновлення формату державного аудиту із введенням “аудитів справедливості” — перевірки якості послуг з погляду доступності для громадян.
Відновлення дієвого контролю за діяльністю державних підприємств і сферою публічного управління — це питання не лише ефективності економіки, а й питання довіри суспільства до самої держави. Без створення нової системи нагляду Україна ризикує втратити можливість побудови дійсно справедливої, прозорої та підзвітної моделі управління.
Микола ГОЛОМША
першоджерело: соцмережа ФЕЙСБУК